СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІ́ХОТЬ
, хтя, ч.
1
.
Жмут соломи, сіна і т. ін.
Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи
(О. Маковей)
;
Уляна перемила теплою водою ложки, поклала проти сонця сушитися, вишкребла тріскою казанок, витерла віхтем із кропиви
(Григорій Тютюнник)
;
Під пахвою тіточка тримала віхоть торішньої трави, налигач і хворостину
(М. Вінграновський)
;
Колиска дозволяє Жданові почистити коні залізним .. шкреблом. Той чеше вороні, гніді, сірі боки, а потім ще протре коня солом'яним віхтем, аж шерсть на коневі заблищить
(Ю. Мушкетик)
;
* Образно.
Величезні віхті вогню з осатанілим реготом вибухали й розходились у повітрі
(М. Івченко)
;
Улянка встигла розгледіти кострубаті віхті брів, приплюснутий до шибки, схожий на картоплину ніс, заросле обличчя, шапку-ушанку...
(О. Донченко)
;
Блідо-червоні від сонця віхті палаючої нафти випліскувались, розливались по шпалах, по зарослому травою насипу
(К. Гриб)
;
* У порівн.
Під хрящуватим носом звисали довгі вуса, як віхті
(П. Панч)
;
Волосся Василя.. стирчить на всі боки, як віхоть пшеничної соломи
(У. Самчук)
;
Так і лісок підпалити можна, а він у нас сосновий, спалахне, як віхоть
(Ю. Винничук)
.
2
.
Жмут клоччя, шматок старої тканини і т. ін. для миття, чищення чого-небудь.
Давно вже він
[самовар]
не бачив ні віхтя, ні цегли, ні попелу: зелені патьоки застилали йому замурзані боки
(Панас Мирний)
;
Федя старанно віхтем витирає свій кран
(Яків Баш)
;
// 
Жмут клоччя, шматок старої тканини і т. ін. для мазання (глиною, крейдою і т. ін.)
.
– Як мажеш, то не крути дуже віхтем, а так, моє серденько, дрібненько та дрібненько
(І. Нечуй-Левицький)
;
* У порівн.
– Орудує нами, як віхтем
(Марко Вовчок)
;
// 
Слід на долівці або стіні, що залишається внаслідок нерівного мазання
.
Доладно вимазать треба, щоб не знати віхтів, щоб свекруха вранці не лаяла
(К. Гордієнко)
.
3
.
перен., зневажл.
Про м'яку, безвільну людину
.
[
Микола
:]
Отже я зараз покажу тобі, що я не віхоть. Марш мені з хати!
(І. Франко)
;
“Солом'яний віхоть”, – дратуючись, говорив інколи про нього батько, що бажав би бачити іншу вдачу в останньому в роді Анклітценів...
(Н. Королева)
;
Що це з тобою, чоловіче? Якоїсь розрив-трави обпився чи з'їв закоханого і звареного голуба? Ти – віхоть чи порядний чоловік і сім'янин?
(С. Процюк)
.
Ки́нути ві́хоть
(1)
 
Упа́в ві́хоть,
заст.
трапилось лихо, нещастя
.
Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас затим, що дуже поганий віхоть упав, – і він не зна, як перебути сей час
(Сл. Гр.)
.