СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІ́ХОЛИТИ
, ить, недок., рідко.
1
.
Піднімаючи сніг угору, крутити ним.
Різучий вітер крутив і віхолив по дорозі, жбурляв колючим снігом за шию
(Ю. Збанацький)
;
// 
безос.
Мете, крутить снігом
.
Несамовито віхолило під вікнами. Мороз судомив груди, вищав на дорогах, душив рибу кригою, гнав дрібну звірину до селищ
(М. Сиротюк)
;
Так віхолить, що берегів річки розгледіти з мосту не беруся
(із журн.)
.
2
.
Розвіватися, майоріти.
Передав старшині вісім тисяч червінців золотом серед поля, де віхолив стяг його величності
(Іван Ле)
;
// 
Крутити, махати чим-небудь.
Радісно віхолило
[цуценя]
оцупком – китичкою хвоста
(Г. Колісник)
.