СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВІ́ХА
, и, ж.
1
.
Пряма дерев'яна жердина або легка металева трубка завдовжки 1,5–3 м перев. із загостреним кінцем, якою вказують дорогу, позначають межі ділянки і т. ін.
[
Дранко
:]
Скликайте людей на ґвалт!
[
Кукса
:]
А ви візьміть віху та махайте!
(М. Кропивницький)
;
Обираючи собі місце для хутора, Верига обтикав віхами урочище понад річкою
(П. Панч)
;
* У порівн.
Холод для нього ніби віха, котру весь час переносять і ставлять попереду. Ніби монумент, на який рівняють свій крок
(О. Гончар)
;
Зорі мерехтять на нічному небі, наче віхи не пройденого ніким шляху
(О. Бердник)
;
// 
Плавучий штанговий заякорений знак для позначення фарватеру
.
Латеральні знаки виставляються за принципом обгороджування сторін фарватеру. Сторони захищаються буями або віхами
(з наук.-техн. літ.)
.
2
.
перен.
Те, що становить етап у розвитку кого-, чого-небудь.
Важливою віхою у розвитку суспільно-політичних поглядів Б. Лепкого став переїзд у 1899 р. до Кракова, де він прилучився до політичної боротьби за українську ідею, проголошену в програмах політичних партій Галичини того часу
(з наук. літ.)
;
Робота зі створення порталу стане важливою віхою в переході бібліотеки на якісно новий рівень використання сучасних технологій у краєзнавчій діяльності
(з наук. літ.)
.