СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІЩА́ТЕЛЬ
, я, ч.
1
.
заст.
Людина, що займається віщуванням; віщун
.
Односельці називали діда Івана віщателем за його досвід і мудрість, вистраждані на теренах складного життя
(з газ.)
.
2
.
книжн.
Той, хто говорить щось значне, важливе
.
Блукаючи по тисячолітній дорозі рідної літератури, яких тільки людей зустрінеш на ній: береться за перо поет-віщатель, учитель, громадський чи політичний діяч
(з публіц. літ.)
.