СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВІ́ЦЕ-КОРО́ЛЬ
, я́, ч.
1
.
Титул вищого представника королівської влади у володіннях, розташованих за межами метрополії.
У 1813 р. М. Г. Рєпніна було призначено генерал-губернатором повоєнної Саксонії з титулом віце-короля
(з наук. літ.)
;
Титул віце-короля скасований 1947 року, коли Індія та Пакистан одержали незалежність
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
Особа, яка має такий титул; представник короля на підвладних територіях; намісник короля.
Безпосередня вища влада в колоніях Латинської Америки була у віце-королів, які уособлювали іспанську корону
(з наук. літ.)
;
Поштовхом до розгортання національно-визвольного руху стало рішення віце-короля Д. Керзона про поділ Бенгалії
(з наук. літ.)
;
Другу експедицію Христофор Колумб очолив уже на посаді віце-короля нововідкритих земель
(з наук.-попул. літ.)
.