СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВІДРОСТИ́ТИ
ВІДРО́ЩУВАТИ
, ую, уєш, недок., ВІДРОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док., що.
Давати можливість відрости, досягати в рості якихось розмірів, якоїсь величини
.
– Шкура – діло тонке, всякий її по-своєму рятує, а інший ще й відрощує на ній те, що має їжак
(М. Стельмах)
;
Він одростив вуса, тим-то й важко було його зразу пізнати
(В. Підмогильний)
;
– Костянтине Петровичу!.. Простіть... Вiд цього останнього “простiть” Кость зашарiвся. – “Простiть”? За що? Може, “простiть” – за гордовиту тiтку, що воло одростила на вихрестових баришах?
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Він відростив солідний старшинський вус
(Іван Ле і О. Левада)
.