СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВІДРО́ДЖУВАТИ
, ую, уєш, недок., ВІДРОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док.
1
.
що.
Відновлювати те, що перебуває в стані занепаду або припинило існування; відбудовувати зруйноване
.
Спраглою своєю уявою він уже відроджував поруйноване, зарівнював вирви на ленінградських майданах, вводив пароплави в порт
(О. Гончар)
;
Ми, не шкодуючи сил, далі відроджуватимемо наш прекрасний Київ
(з газ.)
;
– Фатіх .. спалив Царгород на попіл, щоб відродити його ще прекраснішим
(П. Загребельний)
;
Прикарпаття має відродити свою винну культуру
(з газ.)
.
2
.
що, перен.
Відновлювати в пам'яті забуте, минуле і т. ін
.
[
Антей
:]
Ти все-таки піти на сцену хочеш? .. Може, справді ти можеш відродити для Коринфа святую таємницю Діоніса
(Леся Українка)
;
Згадка про мур відродила спомини й про всі інші таємниці місцевого життя
(Ю. Смолич)
;
Яків Македон .. одразу зрозумів цей холодний, підступний намір буржуйки відродити в його серці минуле
(А. Шиян)
.
3
.
кого, що, перен.
Повертати до нормального стану, надавати сил, виводити зі стану фізичного і духовного пригнічення, занепаду
.
Журлива мелодія наповнює душу невиразним щастям, .. щастям наповняє всього, живить і відроджує
(Г. Хоткевич)
;
– Бабусечко моя, матінко! Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене
(Марко Вовчок)
;
// 
Пробудити, пожвавити
.
Тарас Шевченко вірив у невичерпні духовні можливості і силу народну, які треба тільки пробудити, покликати до життя, відродити і зрушити
(із журн.)
.
4
.
кого, бібл.
Духовно оживляти грішну людину (про Бога)
.
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
.