СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВІДРОБЛЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок. ВІДРОБИ́ТИ, облю́, о́биш; мн. відро́блять; док., що і без прям. дод.
1
.
Виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг, штраф
.
Люди одробляли панам за поле
(І. Нечуй-Левицький)
;
Відробляв старі снопки, що взяв на стріху
(В. Стефаник)
;
Крім чотирьох наймитів, що робили в Посована постійно, на його поле вийшли люди, які були винні – хто гроші, хто борошно, а тепер відробляли
(І. Муратов)
;
Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив?
(М. Кропивницький)
;
– Про що ти думаєш, Дарко? .. – Та все про той довг, – коли-то ми ж відробимо?
(Леся Українка)
;
Заріже вовк худобину, мусить наймит відробити за неї
(О. Донченко)
.
2
.
тільки док.
Пропрацювати певний час
.
Повернувся
[я]
.. на завод “Більшовик”, де й тато мій тридцять років одробив
(Ю. Яновський)
;
[
Наташа
:]
Ти в школі життя по книжках вивчала, а після школи два роки токарем відробила
(М. Зарудний)
;
Відробивши зміну, разом йшли
[коні]
до стайні з Довгов'язом
(М. Рудь)
.
3
.
перев. док., заст.
За народними віруваннями – зняти чари, нібито ким-небудь пороблені; ворожінням повернути когось до нормального стану
.
А то баби були такі, що вміли відробити
(з переказу)
;
– Пані! може, нашому батюшці пороблено, що вони оце цілий день не говорять? – сказала Килина до Олесі .. Побіжу я в Хохітву до знахурки – в нас є така баба, що одробить
(І. Нечуй-Левицький)
.
(1)
 
Відроби́ти своє́
пропрацювавши тривалий час, віддавши багато сил чому-небудь, заслужити відпочинок
.
– Ви вже, татусю, своє одробили, годі вам поратись
(Ганна Барвінок)
;
Стареньким би дома сидіти, Вони одробили своє
(С. Воскрекасенко)
.