ВІДРОБИ́ТИ
див.
відробля́ти
.ВІДРОБЛЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок. ВІДРОБИ́ТИ, облю́, о́биш; мн. відро́блять; док., що і без прям. дод.
1
. Виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг, штраф
. Люди одробляли панам за поле
(І. Нечуй-Левицький)
;Відробляв старі снопки, що взяв на стріху
(В. Стефаник)
;Крім чотирьох наймитів, що робили в Посована постійно, на його поле вийшли люди, які були винні – хто гроші, хто борошно, а тепер відробляли
(І. Муратов)
;Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив?
(М. Кропивницький)
;– Про що ти думаєш, Дарко? .. – Та все про той довг, – коли-то ми ж відробимо?
(Леся Українка)
;Заріже вовк худобину, мусить наймит відробити за неї
(О. Донченко)
.2
. тільки док.
Пропрацювати певний час
. Повернувся
[я]
.. на завод “Більшовик”, де й тато мій тридцять років одробив(Ю. Яновський)
;[
Наташа
:]
Ти в школі життя по книжках вивчала, а після школи два роки токарем відробила(М. Зарудний)
;Відробивши зміну, разом йшли
[коні]
до стайні з Довгов'язом(М. Рудь)
.3
. перев. док., заст.
За народними віруваннями – зняти чари, нібито ким-небудь пороблені; ворожінням повернути когось до нормального стану
. А то баби були такі, що вміли відробити
(з переказу)
;– Пані! може, нашому батюшці пороблено, що вони оце цілий день не говорять? – сказала Килина до Олесі .. Побіжу я в Хохітву до знахурки – в нас є така баба, що одробить
(І. Нечуй-Левицький)
.◇
(1)
Відроби́ти своє́
– пропрацювавши тривалий час, віддавши багато сил чому-небудь, заслужити відпочинок
.– Ви вже, татусю, своє одробили, годі вам поратись
(Ганна Барвінок)
;Стареньким би дома сидіти, Вони одробили своє
(С. Воскрекасенко)
.