СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДРИ́ЖКА
, и, ж.
1
.
Вихід повітря зі шлунка через рот, іноді з частинками їжі
.
В животі починало бурчати, вибухала одрижка, в роті ставало огидно-кисло
(В. Винниченко)
;
– Та шампанське я п'ю тільки наступного дня. Відрижка мені від нього подобається. Особливо коли в ніс б'є, – признався Понюхно
(О. Чорногуз)
.
2
.
чого, перен., розм.
Вияв якихось пережитків, того, що відживає
.
Русини перших століть нової ери були великим і висококультурним народом, і применшення цього – то відрижка ще не вмерлої норманістичної теорії
(І. Білик)
.