СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДРИ́ГУВАТИСЯ
, ується, ВІДРИГА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДРИГНУ́ТИСЯ, не́ться, док.
1
.
Виділятися через рот із стравоходу або шлунка (про залишки їжі, повітря)
.
Наповнивши перші відділи шлунка, корова лягає відпочивати. У цей час їжа окремими грудками відригується зі шлунка назад у рот, де добре пережовується
(з навч. літ.)
;
Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся
(Номис)
;
* Образно.
О горе! Сей шепіт не то що не вспокоїв його, але, навпаки, відригнувся в душі як безконечна гіркість
(І. Франко)
.
2
.
перен., розм.
Негативно відбиватися на кому-, чому-небудь певним чином; викликати які-небудь небажані наслідки
.
Відригнулись і самому судді бублички, що тільки їх пхав у пельку, а хто страждав, так він того й знати не хотів
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Чи глипне жінка на тебе, Чи гарна дівка усміхнеться, .. Жахайсь, бо лихом одригнеться!
(С. Карпенко)
.