СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДРИВА́ТИСЯ
1
, а́юся, а́єшся, недок., ВІДІРВА́ТИСЯ, ірву́ся, і́рве́шся, док.
1
.
Відділятися, відокремлюватися від цілого
.
З лускотом одривались
[од хвиль]
довгі китиці піни і злітали догори
(М. Коцюбинський)
;
І раптом у безмов'ї над рікою лунає тріск і гук – одна якась крижина одривається від берега
(С. Скляренко)
;
І нараз побачив, як відірвався від гілки лист осокора
(Я. Гримайло)
;
* У порівн.
А сирота її в селі, її єдиная дитина! Мов одірвалось од гіллі, Ненагодоване і босе
(Т. Шевченко)
;
// 
Відпадати, відставати від чого-небудь
.
Валяночки .. порипували, й пластівці снігу, налипаючи, відривались і відривались від підошов
(Є. Гуцало)
.
2
.
перен.
Відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь
.
– Дівчино моя, краща од сонця, не маю сили одірватись од тебе!
(І. Нечуй-Левицький)
;
Кілька торпедних катерів разом відірвалися від причалу
(Д. Ткач)
;
// 
Підніматися із землі, підлоги і т. ін.
Завіса, немов ужалена, одірвалась від підлоги, .. а далі вже флегматично полізла до стелі
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Матроси вели густий вогонь з мінометів, кулеметів і гвинтівок, не даючи змоги ворожій піхоті одірватися від землі
(В. Кучер)
;
Літак відірвався від землі і швидко набирав висоти
(В. Собко)
;
// 
Залишати кого-небудь далеко позаду або збоку; віддалятися
.
Ковпаківські розвідники могли відриватися на 100–200 кілометрів від з'єднання
(П. Воронько)
;
Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська
(А. Хижняк)
.
3
.
перен.
Переставати дивитися на кого-, що-небудь
.
Стою ще хвилинку – не можу одірватися, високо-високо в небі пливе самітна хмаринка: як та ночна
[нічна]
казка, до місяця підкрадається
(С. Васильченко)
;
Дивилася йому в блискучі вугільно-чорні очі, .. від яких їй чомусь несила було відірватись
(О. Гончар)
.
4
.
перен.
Переставати що-небудь робити, чимсь займатися
.
Ганна усміхається соромливо і шиє, не одриваючись
(Леся Українка)
;
Вона цілий день од роботи не одірветься
(Панас Мирний)
.
5
.
перен.
Поривати зв'язки з ким-, чим-небудь; ставати далеким, відчужуватися
.
Відірвався від свого пня, від мужицтва і, як лист дубовий, не даюся ще осені, але в'яну
(В. Стефаник)
;
// 
Утрачати зв'язок із чим-небудь
.
Особистісне самоствердження перетворюється на психологічну проблему людини у випадках, коли воно відривається від цілей життя та стає самоціллю
(з наук. літ.)
.
6
.
жарг.
Розважатися, відпочивати, перев. бурхливо, шумно
.
Волохаті людиська махали патлами так, що аж гай гудів. Народ відривався по-чорному
(Л. Дереш)
;
Ось і сьогодні, коли зустрілися, розповідала
[Ірен]
що вчора була у нічному клубі “Одіссей”, класно відірвалися з друзями
(С. Процюк)
.
7
.
тільки недок.
Пас. до відрива́ти
1
.
І кожного дерева стовбур порою Дзвенить, мов струна, що зачула смичок, Коли відривається тільки вагою І падає вниз крізь гілляки сучок
(Т. Осьмачка)
.
(1)
 
Відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́)
втрачати почуття реальності
.
[
Хоменко
:]
Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо
(З. Мороз)
;
Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: – Професор Кучевич – людина, яка ніколи не відривається від землі
(Н. Рибак)
;
Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі!
(С. Олійник)
;
(2)
 
Відрива́тися / відірва́тися ду́мкою
від кого – чого
переставати думати про кого-, що-небудь
.
На душі легше стає, коли одірвешся думкою од цієї пустині
(М. Коцюбинський)
.