СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДРЕ́ЧЕННЯ
, я, с.
1
.
тільки одн.
Дія за знач. відректи́ся.
Полюбили оба одну бідну, нужденну робітницю.., навиклу до мовчазного послуху, до покірливості безграничної
[безмежної],
до відречення від власної волі, від власної думки
(І. Франко)
;
Але не вірити в Бога – це вже переходить поняття, це відлучує людину від собі подібних, ставить на ньому печать одречення од всього
(Г. Хоткевич)
;
Ви жадаєте моєї повної покори, поклоніння вам, відречення від того, що для мене святе... відречення від самого себе
(Р. Федорів)
.
2
.
Офіційний документ про відмову від своїх прав, поглядів і т. ін
.
Ті, що хотять дуже забагатіти, то кров'ю підписують відречення
(Г. Хоткевич)
;
Під загрозою смерті від генерала вимагали написати листа-відречення, але він відмовився
(з мемуарної літ.)
.