СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДРЕКТИ́СЯ
ВІДРІКА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, недок., ВІДРЕКТИ́СЯ, ечу́ся, ече́шся, док., від кого – чого і кого, чого.
Відмовлятися від кого-, чого-небудь; свідомо позбавляти себе чогось; зрікатися (у 1 знач.)
.
[
Наталка
:]
І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду
(І. Котляревський)
;
Тобою я навчу їх
[борців]
відрікатися Життя і світа
[світу]
для високих дум
(І. Франко)
;
І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Розкажу Вам, як Хапко солоду відрікся...
(Марко Вовчок)
;
– Дурна я, дурна, відреклась від свого щастя
(І. Цюпа)
;
// 
Відмовлятися від своїх задумів, намірів, планів і т. ін.
Він не раз думав, що найрозумніше було б відректися своїх намірів щодо Ядзі
(Н. Кобринська)
;
// 
Відмовлятися від своїх прав на щось
.
Старий .. потому таки відрікся попівства
(Н. Кобринська)
;
29 липня перемогу здобув французький народ. Карл Х відрікся від престолу і втік до Англії
(з навч. літ.)
;
// 
Поривати родинні чи інші зв'язки з ким-небудь, оголосивши близького чужим
.
[
Прочанин
:]
Були такі, що й роду відреклися
(Леся Українка)
;
// 
Відмовлятися від своїх поглядів, вчинків, світогляду, віри і т. ін.
Люди, що відрікаються від своєї Батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління
(Я. Галан)
;
Так ніхто з селян і не побачив, як князь Четвертинський одрікся од батьківської віри і як його повінчали з ляхівкою
(О. Стороженко)
.