СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДРАХО́ВУВАТИ
, ую, уєш, недок., ВІДРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1
.
кого, що.
Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь
.
Гессен уже, тикаючи нагаєм, відраховує, відділяє з гурту кільканадцятеро найкрутов'язіших, шикує в два ряди
(О. Гончар)
;
М'яким рухом з черги одрахував розвідний вісім. “За мною, товариші!”
(В. Еллан-Блакитний)
;
Никифор одрахував із свого гаманця десять карбованців од пенсії і подав жінці
(Григір Тютюнник)
;
* У порівн.
Він говорив поволі, важко, наче одраховував гроші
(М. Коцюбинський)
;
// 
що.
Ритмічними ударами вказувати час
.
І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості
(Ю. Яновський)
;
Десь з ринви капає вода, журно відраховуючи секунди
(І. Пільгук)
.
2
.
кого.
Виключати з числа членів якоїсь організації, установи, закладу
.
Верховна Рада заборонила відраховувати студентів без згоди органу студентського самоврядування
(з газ.)
;
Мене відрахували з учбового батальйону
(Є. Доломан)
.
3
.
що.
Те саме, що вирахо́вувати 2
.
Наймана особа доручає працедавцю відраховувати зі своєї зарплати суму коштів у вигляді внесків на довгострокове страхування життя
(із журн.)
.