СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДРА́ДИТИ
ВІДРА́ДЖУВАТИ
, ую, уєш, ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, рідше кому, також з інфін.
Відмовляти від якоїсь дії, вчинку
.
– Так і так, – починає Савчиха, – хотіла б Михася посилати до Львова, радьте, що робити, та не відраджуйте
(О. Маковей)
;
Галя давно відраджує подругу, щоб з Тихоном не водилася
(К. Гордієнко)
;
Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку
(Ірина Вільде)
;
Я думаю, що, може, мені вдалося б відрадити Вас від друкування таких штук
(Леся Українка)
;
Гаврик хотів скидати пальто, щоб братися до роботи, та Михась одрадив: не треба, як стане душно, тодi можна скинути, а то ще застудитися можна
(В. Винниченко)
;
Кохана, хоч і одмовляла, та знала його краще за всіх – не одрадиш...
(Л. Смілянський)
;
Я відрадив би йому робити подібні речі потай
(Ю. Шовкопляс)
.