СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДПУСТИ́ТИ
ВІДПУСКА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ВІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док.
1
.
кого, що.
Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось
.
Жінок своїх, що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали .. Такі сиділи всі в шапках, І з превеликими рогами
(І. Котляревський)
;
І кроку від себе не відпускає, все просить співати
(Марко Вовчок)
;
Кай Летіцій не любить рано відпускать гостей
(Леся Українка)
;
Ранком вивели їх
[некрутів]
з казарми на двір .. Попорядкувавши, одпустили їх передихнути, бо завтра вже на учення
(Панас Мирний)
;
Орлик відпустив козака, заборонивши йому розказувати правду
(Б. Лепкий)
;
Як шукала вона останні десять днів, відколи відпустили бійців із полку, Семена в місті
(Л. Смілянський)
;
Мартин Пушкар додому відпустив свій полк Полтавський
(Л. Костенко)
.
2
.
кого.
Давати кому-небудь волю, звільняти з-під варти
.
Левка одпустили, щоб куди хотів ішов собі
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Старого Мотузку відпустили зразу ж. А решту всіх вивели на вулицю .. Їх одразу ж оточили міліціонери
(А. Головко)
;
Тож відпустити дівчину негайно і скасувати вирока
[вирок]
того
(Л. Костенко)
;
// 
іст.
Звільняти від кріпацтва
.
Так пані вже каже: – Хочу три рублі, та, може, й за три ще не одпущу
(Марко Вовчок)
.
3
.
що.
Переставати тримати, стискати що-небудь; випускати з рук
.
Таня все не відпускає його руки
(О. Гончар)
;
Шайбу відпускають, і вона починає ковзати без початкової швидкості
(з навч. літ.)
;
* Образно.
Кліщі, що стиснули серце, відпустили, і я отямився
(Олесь Досвітній)
.
4
.
що.
Робити що-небудь менш натягнутим, прикрученим; послаблювати
.
При користуванні компасом запобіжник відпускають, і стрілка починає вільно обертатися
(з навч. літ.)
;
Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору
(Панас Мирний)
;
Андрій, Михайло та Микола Васильович ладнались пливти через річку маленьким човником, щоб на тому березі одпустити трос
(М. Трублаїні)
.
5
.
перев. безос., кого, що і без прям. дод., перен., розм.
Слабнути, зменшуватися (про біль, хворобу)
.
Сильно дуже хворіли Дилди. Одпускало їх тільки тоді, коли треба було до міста їхати, – чи там яєчка везти, чи масло
(Остап Вишня)
;
Ніби трохи мене відпустило... Чи не повернуть додому?
(Марко Вовчок)
;
Вони чули, що коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися шпилькою, і судорога відпустить
(П. Автомонов)
;
// 
Зм'якшуватися, тепліти (про погоду)
.
То примерзне, то знову відпустить
(С. Чорнобривець)
.
6
.
що.
Видавати, продавати що-небудь
.
Воду відпускати населенню тільки через дворові крани
(В. Кучер)
;
Cила всякого клопоту в мене: саджаю деревця, приймаю відвідувачів на ходу, відпускаю саджанці...
(О. Гончар)
;
– Кому треба на насіння, .. попросимо, щоб з гамазії
[гамазеї]
відпустили
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
// 
Виділяти певну суму грошей на які-небудь потреби; асигнувати, фінансувати
.
Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли Міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти
(П. Тичина)
;
Сто тисяч одпустило Міністерство освіти
[на будівництво десятирічки]
(П. Панч)
;
// 
Давати певний час для здійснення чого-небудь
.
Двадцять два роки напруженої роботи японцям знадобилося на те, на що наші горе-пророки відпускають Україні максимум п'ять років
(з публіц. літ.)
.
7
.
що.
Відрощувати бороду, волосся, вуса і т. ін
.
Захар, хоч був молодий, одпускав собі вуса
(Грицько Григоренко)
;
Він змінився за цей час, ще більше посивів, відпустив бороду
(І. Цюпа)
;
– Відпустив я собі чуприну до бороди, а бороду мало не до колін
(М. Стельмах)
.
8
.
що і без прям. дод., рел.
Прощати (гріхи)
.
Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
[
Сестра Мархва
:]
Прости нам і одпусти прегрішення наші!
(Панас Мирний)
;
Прости їм, Боже, встид і відпусти їм гріх
(В. Стус)
;
Пошепотів, як знахарка над раною, молитвою вуста поворушив. І властію, од Бога йому даною, спасибі, одпустив і розгрішив
(Л. Костенко)
.
9
.
що., мет.
Обробляти сталь або вироби з неї термічним способом для зменшення їх крихкості
.
Щоб надати інструменту, який виготовляють із швидкорізальної сталі, високої твердості та стійкості проти спрацювання, його гартують у маслі або селітрі і багатократно відпускають при високій температурі
(з наук. літ.)
.
(1)
 
Відпуска́ти / відпусти́ти на во́лю
кого, іст.
звільняти кріпаків від кріпацтва
.
Петра на волю одпустили. Зимою в Київ одвезли, І там у школу оддали
(Т. Шевченко)
;
(2)
 
Відпуска́ти на обро́к
кого, іст.
дозволяти кріпакам сплачувати гроші або віддавати продукти натурального господарства замість відробляння панщини
.
Складалась сміховинна ситуація, коли господарю було вигідно відпускати своїх селян на оброк до іншого поміщика, а самому набирати чужих працівників
(із журн.)
.
(3)
 
Відпуска́ти (відко́лювати) / відпусти́ти (відколо́ти) жа́рти (до́тепи)
жартувати, дотепно висловлюватися
.
Партизани реготалися й одколювали на адресу ігумені .. дотепи
(І. Микитенко)
;
Працювалося їм, видно, весело, з насолодою – хтось співав, хтось насвистував, хтось жарти відпускав, і враз вибухав дружний регіт...
(В. Нестайко)
;
(4)
 
Відпуска́ти / відпусти́ти га́йку (га́льма)
послаблювати вимоги до кого-небудь або до себе
.
Все хмільне може мати властивість відпускати гальма
(з газ.)
;
– Сідай на готове та дивись не відпусти гайку, – повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод
(О. Гончар)
;
Чим пояснити її сьогоднішні примхи, скажімо, оту раптову незрозумілу різкість: “Не хочу! Їдьте без мене!” Невже, що опинилася вдома, на рідній землі, де можна собі нарешті все дозволити, відпустити всі гальма?
(О. Гончар)
;
(5)
 
Відпуска́ти / відпусти́ти пові́ддя
не стримувати, не контролювати себе у діях, поведінці
.
Коло Дамуньки з уповноважених злітали всі набутки цивілізації, вони ставали схожі на сільську паруботу, яка на людях ще виказує сяку-таку сором'язливість, а вже в темряві .. відпускає повіддя
(П. Загребельний)
;
(6)
 
Відпусти́ти / відпуска́ти слове́чко,
ірон.
сказати що-небудь дошкульне або дотепне
.
Петя взагалі уміє відпустить словечко, уміє зуби заговорювати
(І. Рябокляч)
;
(7)
 
Відпусти́ти ду́шу на покая́ння
чию
перестати турбувати, не чіпати кого-небудь
.
Злякану злодійку чоловік тягнув на руках, не звертаючи уваги на її страх та умовляння відпустити душу на покаяння
(із журн.)
;
(8)
 
З ми́ром відпуска́ти / відпусти́ти
кого
залишати кого-небудь без покарання, не чинячи йому перешкод
.
А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Відібравши кількох грецьких матросів, що чимось сподобались їм, повстанці виділили їм старий рибальський баркас на веслах і, побажавши вдруге не попадатись, з миром відпустили в море, до своїх
(О. Гончар)
.