СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІ́ДПУСТ
, у, ч., рел.-церк.
1
.
У православ'ї – благословіння парафіян на вихід із церкви по закінченні відправи
.
О. Яким тільки що відпуст прочитав
(А. Свидницький)
;
Євангеліє читає настоятель, повернувшись обличчям до людей. Відпуст виголошує з хрестом
(з рел.-церк. літ.)
.
2
.
Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи
.
Вона погодилась з Настею, навіть обіцяла піти після жнив на відпуст відмолювати гріхи свої й доччині
(М. Коцюбинський)
;
На Миколи, дев'ятого травня за старим стилем, в селі Гільчі великий одпуст
(У. Самчук)
.