СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДПРЯГТИ́
ВІДПРЯГА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ВІДПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. відпрі́г, прягла́, ло́; док., кого.
Звільняти коня, вола і т. ін. від упряжі; розпрягати
.
– А ти, – додав дід.., – їдь до стайні, відпрягай коней, там тобі дадуть сіна і вівса
(О. Стороженко)
;
Інші старшини, обозники й канцеляристи відпрягали коней від возів, всідаючи верхи
(Б. Лепкий)
;
На вулицях топились вози й коні. Коней одпрягали від возів, і люди на руках виносили вози на сухе місце
(Г. Шкурупій)
;
В дворі волів одпряжу
(Я. Щоголів)
.