СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІДПРО́ХУВАТИСЯ
, ВІДПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПРОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВІДПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док.
1
.
Випрошувати для себе дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому і т. ін.
Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька
(І. Нечуй-Левицький)
;
У неділю він
[Тарас]
одпрошується у Ширяєва на Мохову, до свого пана Енгельгардта
(О. Іваненко)
;
У неділю одпросилась якось у батька на погуляння
(Марко Вовчок)
;
Першої неділі після цього відпрохався Семен у пана на часинку до брата
(М. Коцюбинський)
;
Виявилося, що Людмила не просто відпросилася в директора з'їздити на день-два до батьків, а взяла відпустку
(Іван Ле)
.
2
.
Прохати про звільнення від чого-небудь
.
Другі, аби рік вибути – зараз і одпрохуються; а він – ні
(Панас Мирний)
;
– Довго я умовляла його, щоб він одпустив хоч мене, ледве одпрохалась
(з казки)
;
// 
Відмовлятися від чого-небудь
.
Устина садовить його вечеряти, а він відмовляється, відпрошується, нізащо не сяде до столу
(С. Чорнобривець)
;
Ніхто не хотів оставатися позаду за сотником Мручком. Що мали найкращого, зносили. – Мені вже й відпроситися годі. Місця для того добра не маю, – пояснив гетьман
(Б. Лепкий)
.