СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВІДПОЧИ́ТИ
ВІДПОЧИВА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док.
1
.
Відновлювати сили після втоми припиненням або зміною діяльності, перебуванням у стані бездіяльності чи спокою
.
Козаки й шведи лежать і відпочивають
(Б. Лепкий)
;
– Отут
[біля вікна]
і мій Роман спав, ближче до сонця. Відпочивайте й ви
(М. Стельмах)
;
– По добрій праці, – розмислив Хапко, – можна й відпочити
(Марко Вовчок)
;
[
Соня
:]
Я заспокоїлась, мамо: буду поливать квітки, полоть грядочки, а ви йдіть – одпочиньте
(І. Карпенко-Карий)
;
Мисливці .. добре попоїли і лягли відпочити до вечора
(З. Тулуб)
;
Лікарі констатували звичайну втому горла, радили кілька днів відпочити
(Іван Ле)
;
Дорога та й дорога. Ідеш, ідеш... Хоч би вже відпочить
(Л. Костенко)
;
* Образно.
І небо і земля – усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова
(П. Гулак-Артемовський)
;
// 
Проводити час на дозвіллі, не працюючи
.
– Я вже стара, не здужаю робити, та й ти вже старий, нехай за нас роблять діти, а ми вже будемо одпочивати
(І. Нечуй-Левицький)
;
// 
Не плодоносити певний період (про дерева, кущі)
.
Цього року гарному врожаю вишні перешкодила холодна весна, а от яблуні в цьому сезоні відпочивають
(із журн.)
.
2
.
перен.
Бути похованим
.
Де Залізняк, душа щира, Де одпочиває?
(Т. Шевченко)
.
(1)
 
Відпочива́ти (лежа́ти) / відпочи́ти в землі́ (в моги́лі)
бути мертвим, похованим; покоїтися
.
У могилі .. Лежить мій друг, що вмер за Ленінград
(М. Рильський)
;
Перед її очима в круговороті виринали рідні обличчя, і поруч з живими воскресали й ті, що вже давно лежали в землі
(М. Стельмах)
;
Хто цю браму малював, Той дівчаток милував, Та його давно немає, Вже в землі відпочиває
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
;
(2)
 
Відпочива́ти (спочива́ти) / відпочи́ти (рідко спочи́ти) се́рцем (душе́ю)
заспокоюватися чим-небудь; знаходити душевний спокій у чомусь
.
Шкода йому стало того давнього, на котрому він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ
(Панас Мирний)
;
Тамара відпочивала душею біля цієї привітної жінки після страшної ночі
(А. Хижняк)
;
Тільки на природі, розчинившись у ній, людина по-справжньому відпочиває душею
(Ю. Мушкетик)
;
В такі вечори, самотні, темні та прохолодні, він відпочивав душею
(В. Чемерис)
;
Спасибі тобі, велике спасибі за лист. Я хоч на хвилину спочив душею
(М. Коцюбинський)
;
По́гляд відпочива́є
Се́рце (душа́) відпочива́є / відпочи́не