СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ГЕНІА́ЛЬНІСТЬ
, ності, ж.
1
.
Найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що впливає на життя суспільства
.
Я певен, що коли б запитати Хвильового про його власну геніальність, то він би тільки весело засміявся на відповідь
(М. Зеров)
;
Шиллер і Гете об'єднані на пам'ятнику у Веймарі одним п'єдесталом. Їх об'єднала геніальність
(з мемуарної літ.)
;
Наспів час усвідомити, наскільки геніальність О. Довженка ощасливила рідну й світову культуру
(з наук.-попул. літ.)
;
Геніальність Т. Г. Шевченка включала в себе широку його освіченість, яка не заважала, а допомагала поетові бути оригінальним національним митцем
(із журн.)
.
2
.
Властивість за знач. геніа́льний 2
.
Засіб
[упіймати сома]
справді навдивовижу простий. Саме в оцій простоті і полягає його геніальність
(О. Донченко)
;
Геніальність соціал-демократичного проекту саме в тому й полягала, що в його рамках було знайдено рівновагу між прагматизмом та ідеалізмом, утопією та розрахунком
(з публіц. літ.)
.