СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
МІЦНІ́ТИ
, і́ю, і́єш, недок.
Ставати міцним
.
З роками теплокровні росли й міцніли, а славне плем'я ящерів-велетнів дрібнішало й вимирало
(з наук.-попул. літ.)
;
– Щоб здійснились всі твої бажання і щоб росла, міцніла, жила тисячу років! – побажав Левко
(М. Трублаїні)
;
Тож рости і міцній, мій смуглявий, замріяний сину
(С. Крижанівський)
;
Голоси підносились і міцніли, розливаючись потоком безладної мови
(В. Підмогильний)
;
Читання надихало Лесю, голос її з кожним рядком міцнів, виразнішав
(М. Олійник)
;
Числа моєї відваги примножувались і міцніли
(В. Єшкілєв)
;
Знайомість помаленьку заводилась і міцніла
(І. Нечуй-Левицький)
;
Бойова дружба народжувалась і міцніла швидко, як швидко часом і кінчалась, через скороминущість життя
(О. Довженко)
;
Кожна думка й миттєвий спогад міцніють, загартовані здійсненим часом, як силою апостолів, що повірили у воскресіння
(Є. Пашковський)
;
Мороз міцнів з кожною годиною
(Я. Качура)
;
Вітер міцніє. “Сьогодні буде шторм”, – каже рибалка
(Ю. Яновський)
;
Життя розквітало, країна міцніла
(Н. Забіла)
.