СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
МІХУРЕ́ЦЬ
, рця́, ч.
Зменш. до міху́р.
Набрала
[карасиха]
в міхурець повітря, піднялася майже до поверхні і заграла на воді ще жвавіше за карася, хоча й відчувала у плавцях щемливий біль
(В. Шкляр)
;
На бантині під повіткою налапав
[дід]
міхурець жовчі, якою заліплював свищі на худобі
(Є. Пашковський)
;
У капілярах легенів гемоглобін червоних кров'яних тілець вбирає кисень, який потрапив у кров з повітря легеневих міхурців
(з навч. літ.)
;
Зараз викинуло йому на губі гарячковий міхурець
(Л. Мартович)
.