СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЛАФА́
, и́, ж., фам.
Пожива, користь, вигода, безтурботне життя
.
Цілий повітовий уряд, окрім казначея
[скарбника],
окружного, поштмейстера, стряпчого (“царевого ока!”) та станових, – був панський виборний... Лафа була!
(Панас Мирний)
;
Бо лафа ця ще трохи – й урветься
(В. Діброва)
;
Завтра вдосвіта вйо
[вирушиш]
в обласну психлікарню, місяць перекантуєшся, відпочинеш від стройової, від нервових недомагань, повір, не кожному подібна лафа світить
(Є. Пашковський)
;
Нам дають п'ять днів підготовки до екзамену. П'ять днів лафи
(А. Дністровий)
;
Влітку Гоцик повернувся до Нехаївки із заліковою книжкою .. і квитанцією на оплату другого року навчання. Тато зітхнув: – Закінчилася твоя лафа! Нема грошей
(Люко Дашвар)
;
// 
у знач. пред.
Добре, щастить (кому-небудь)
.
Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою – в тил, та ще й напередодні наступу!
(Ю. Смолич)
;
Кажуть, що поварам – лафа, завжди матимеш свій шмат м'яса...
(Г. Усач)
;
Ось кому лафа: брат спить собі спокійно і в ус не дує
(А. Кокотюха)
.